Все частіше в зоні пильної уваги споживачів опиняються стільниці для кухні зі штучного каменю. Він має разючу схожість зі своїм натуральним аналогом, проте вироби з нього набагато доступніші за ціною. На які властивості матеріалу ще звернути увагу, щоб стільниця повністю себе виправдала, ставши практичним елементом інтер’єру і ключовою прикрасою стильної кухні?
Переваги та недоліки
Якщо систематизувати відгуки споживачів, можна виявити низку об’єктивних переваг кухонних стільниць зі штучного каменю. Велика популярність виробів із цього матеріалу зумовлена тим, що для них властиві такі характеристики.
Висока міцність. У процесі виготовлення композит проходить процес затвердіння в умовах високої температури. Завдяки цьому стільниці навіть за невеликої товщини спокійно витримують пристойні механічні навантаження, що актуально під час облаштування робочої та обідньої зон.
Термо- і вологостійкість. Штучний камінь не боїться перепадів температури, його структура не руйнується під впливом вологи і не піддається утворенню плісняви та гниттю.
Гігієнічність. На поверхні композиту відсутні пори. Це робить її неприступною для проникнення в товщу матеріалу жиру, залишків їжі, бруду. Стільницю легко підтримувати в ідеальній чистоті, вона не вбирає неприємні запахи.
Можливість реставрації. Навіть якщо на поверхні зі штучного каменю з’являться подряпини або відколи, що є рідкістю за дотримання правил експлуатації, не поспішайте замовляти новий виріб: дефекти можна усунути поліруванням і локальною реставрацією.
Хімічна інертність. Для догляду за стільницею можна вибирати як традиційні, так і агресивні засоби для чищення. Вплив побутових кислот і лугів, харчових і хімічних барвників не залишає слідів на робочій поверхні.
Різноманіття форм. Зі штучного каменю виробникам вдається створювати стільниці, барні стійки, кухонні столи досить великих розмірів. Меблі можуть мати як правильні геометричні контури, так і нестандартні, складні форми.
Ефектний дизайн. Технології виробництва композиту дозволяють виконувати реалістичні імітації будь-яких мінеральних порід (мармур, нефрит, графіт тощо).) з властивим їм благородним візерунком. На фото видно, який багатий, вишуканий вигляд мають такі вироби. До складу штучного каменю додаються різні барвники, завдяки чому готова продукція представлена широкою палітрою кольорів.
Вартість. У порівнянні з натуральним каменем штучний коштує в рази дешевше. Звичайно, ціна стільниць з нього вища за аналоги з ЛДСП і МДФ, але, з урахуванням вражаючої довговічності композитного матеріалу, економія в перспективі очевидна, а значить, покупка більш ніж виправдана.
Недоліків у стільниць для кухні зі штучного каменю порівняно мало. Їх можна локалізувати за технологіями виробництва матеріалу, про які буде розказано нижче. І все одно ці недосконалості сповна переважуються перевагами і можливістю створити функціональний і стильний інтер’єр.
Матеріали для виготовлення
Для виробництва штучного каменю використовується мінеральний наповнювач, полімерні сполучні речовини, барвники і модифікуючі добавки. Існує кілька технологій виготовлення, кожна передбачає різне співвідношення цих інгредієнтів у складі та вибір різних наповнювачів і сполучних. Розглянемо докладніше основні матеріали.
Акриловий камінь
Це найперша технологія виробництва штучного мінералу, розроблена ще 1968 року. Така продукція досі користується найбільшим попитом. У складі матеріалу — кам’яна крихта (60–70 %), акрилові смоли, гідроксид алюмінію і пігменти. Усі компоненти ретельно перемішують і заливають у форму, де маса остигає і формується.
Стільниці з акрилового каменю можуть виготовлятися досить великих розмірів. Це не тільки естетично, а й практично: волога не зможе просочитися в шви, яких немає. Матеріал теплий, приємний на дотик. Однак такі поверхні чутливі до занадто високих температур. Після контакту з розпеченою сковородою на стільниці можуть залишитися білі сліди. Щоб уникнути цього, достатньо використовувати спеціальні підставки під гаряче.
Кварцовий агломерат
Візуально матеріал ще більше нагадує натуральний аналог, але при цьому перевершує його за всіма показниками міцності (на вигин, удар, стиск). Більш ніж на 90 % кварцовий агломерат складається з мінерального наповнювача (крихти, шматочки природного кварцу, іноді граніту або мармуру). Сполучною речовиною виступають поліефірні смоли. Технології не дають змоги виробляти поверхні завдовжки понад 3 метри.
Такі стільниці неймовірно довговічні, вони витримують будь-які навантаження. Гарячі предмети не здатні пошкодити таку поверхню на відміну від поверхонь із кварцового каменю. Для догляду за агломератом можна спокійно використовувати чистячі порошки з абразивними частинками.
Матеріал холодний на дотик, що не всі споживачі знайдуть для себе комфортним.
Поліефірний камінь
Технологія виробництва матеріалу багато в чому схожа з процесом виготовлення акрилового каменю. Однак як сполучна речовина тут використовуються поліефірні смоли. Це дозволяє отримати більш доступну за ціною готову продукцію. При цьому естетичні та експлуатаційні якості стільниць з поліефірного каменю перебувають на гідному рівні.
Перший час від поверхні може виходити специфічний запах, який з часом вивітрюється. Технологія виробництва дозволяє виготовляти стільниці тільки простих, строго геометричних форм. Ці фактори незначно, але вплинули на те, що попит на стільниці з поліефірного каменю помітно нижчий порівняно з купівельним інтересом щодо аналогів.
Литтєвий мармур
Матеріал на 80 % складається з мармурової крихти. У його складі передбачаються поліефірні смоли і барвники. Литтєвий мармур значно перевершує за вологостійкістю і міцністю натуральний мінерал, володіє привабливим зовнішнім виглядом і відмінно підходить для оформлення поверхонь у кухнях і ванних кімнатах.
Рекомендації експертів: що врахувати при виборі
Стільниці з акрилового каменю зазвичай клеяться на каркас із ДСП, фанери або МДФ. Важливо приділити увагу вибору якісної підкладки. Товщина матеріалу впливає на те, скільки разів поверхню можна піддавати шліфовці та поліруванню в рамках локального ремонту.
На стільниці з акрилового каменю можуть з’являтися подряпини. Їх цілком можна усунути. Але якщо ви не готові до частих косметичних ремонтів, вибирайте виріб світлого відтінку з не глянцевою поверхнею. Добре візуально маскують дефекти і стільниці з великою кількістю включень (крихти).
Якщо дизайн-проект передбачає облаштування довгих робочих поверхонь вигнутої форми, віддавайте перевагу акриловому каменю. У випадку з агломератом виникнуть додаткові витрати на склейку окремих елементів і обробку швів.
При виборі кольору кухонної стільниці зі штучного каменю орієнтуйтеся на поєднання з навколишнім оточенням. Світлі поверхні мають кращий вигляд із темними фасадами шаф, а темні, навпаки, складуть гармонійне сусідство світлому гарнітуру і меблям під дерево.
