На дворі 1999 рік, і ми з друзями переглядаємо варезні сайти за допомогою Internet Explorer на нашій ігровій машині 98SE. Нарешті, пройшовши повз шахраїв і порнухи, ми знаходимо FTP-сервер зі списком файлів, позначених як ».rar, .r00, .r01, r.02…». Але що це, чорт забирай, таке?
«О, це сегментовані файли. Щоб їх розпакувати, потрібно завантажити цю програму. Вона називається WinRAR. Набагато краще, ніж WinZip».
«А за неї потрібно платити?»
«Ні… але якщо ви така дешевка, як я думаю, то вона буде дошкуляти вам чверть століття, поки в похмурому 2023 році Windows 11 нарешті не підтримає цей формат нативно».
Озираючись назад, можна сказати, що коментар мого друга був напрочуд прозорливим. Звідки йому було знати, яким похмурим і темним буде майбутнє? Як він міг передбачити, що Windows повернеться до порядкової нумерації, але пропустить 9? І звідки йому було знати, що я настільки, скажімо так, ощадливий, що замість того, щоб заплатити 30 доларів, я буду чекати більше двох десятиліть, просто намагаючись виконати своє завдання в WinRAR досить швидко, щоб спливаюче вікно «Будь ласка, придбайте ліцензію WinRAR» не встигло з’явитися..?
Так, знадобилося понад три десятиліття, щоб файл .rar нарешті став підтримуватися в Windows без будь-яких додаткових програм. У 90-ті роки це був лише один із кількох конкуруючих застосунків для стиснення (або «застосунків», як їх тоді називали), які використовували для зменшення колекцій файлів, щоб їх можна було більш ефективно передавати нашим жахливо повільним Інтернетом.
Скільки часу в нас пішло на те, щоб завантажити набір заставок Star Trek для After Dark з комутованої BBS, використовуючи telnet-додаток WhiteKnight, запитаєте ви? Ніч. Зрештою, це було трохи більше 5 МБ. Але якби це не був .sea (саморозпаковувальний архів), люб’язно наданий Stuffit, нам довелося б чекати до наступного дня.
Так, стиснення було необхідним у ті часи, у моєму випадку як молодого пірата програмного забезпечення, але, звісно, і в більш законних випадках, як-от розповсюдження програмного забезпечення та реальні «архівні» цілі. Я не можу сказати, чи був WinRAR так само поширений серед підприємств, як і серед покупців незаконних дублікатів ігор і застосунків. Але той факт, що він прожив цілих 30 років з моменту свого первісного розроблення як програми для DOS (28 з моменту появи в Windows) — аж до свого останнього релізу минулого тижня, і все ще залишається досить маленьким, щоб поміститися на 3,5″ жорсткій дискеті — свідчить про те, що він знайшов свою нішу…
Однак з плином часу необхідність у таких додатках, як WinRAR, зменшилася, оскільки ємність дисків і пропускна здатність мережі зросли в геометричній прогресії. Ті кілька мегабайт, які раніше у мене йшли на завантаження за ніч і займали значну частину жорсткого диска, тепер можна передати за одну секунду, якщо ви хочете назвати своє з’єднання «широкосмуговим». Крім того, поширилися стандарти та варіанти з відкритим кодом, такі як проект libarchive.
Потім, у якийсь момент, комусь у Microsoft, мабуть, набридло поспішати з операціями .rar так, як це робив я протягом 20 років, і він вирішив, що повинен бути кращий спосіб. І ось сьогодні в блозі під заголовком «Зменшення трудовитрат» з’явилося кілька корисних оновлень призначеного для користувача інтерфейсу, а потім, мимохідь і без жодного приводу, ось це:
На додаток…
Ми додали вбудовану підтримку додаткових форматів архівів, включно з tar, 7-zip, rar, gz і багатьма іншими, використовуючи проєкт libarchive з відкритим вихідним кодом. Тепер ви можете отримати поліпшену продуктивність функціональності архівів при стисненні під Windows.
Звісно, бібліотека вже давно інтегрована з іншими ОС, і нативна підтримка файлів .rar (а також інших поширених архівних форматів) для багатьох є старим капелюхом. Але особисто для мене ця зміна стала епохальною.
За минулі роки я все ще знаходив застосування WinRAR, деякі з них були легальними, деякі… можливо, не дуже. І я ніколи не забував, що, займаючись піратством, я був піратом подвійно, тому що на кілька десятиліть прострочив 40-денний пробний період WinRAR. Коли мені не вистачало спритності (останнім часом мої APM впали), я бачив цей екран і думав: Невже я справді настільки дріб’язковий?? Невже я так і буду все життя зловживати цим нещасним shareware? Коли ж я знову встану на шлях істинний (якщо я взагалі на ньому стояв) і зроблю з WinRAR чесний додаток?
Читачу, я купив WinRAR.
Image Credits: Devin Coldewey / TechCrunch
Здається справедливим, що я плачу за каву — як ви знаєте, близько 31 долара в наші дні — щоб підтримати програму, яка одна з дуже і дуже небагатьох подорожувала зі мною протягом усього мого комп’ютерного життя. Небагато інших програм були настільки ж постійними супутниками, хоча я б заплатив за Winamp, якби міг.
(До того ж я не оновлювався до Windows 11 і не буду оновлюватися, поки не з’явиться інший варіант, тож у мене немає переваг цієї конкретної інтеграції).
Хто може сказати, яке майбутнє чекає на WinRAR? Я звернувся в компанію і отримав відповідь від Луїзи з відділу продажів і маркетингу, яка сказала, що вони сподіваються, що це означає, що більше людей будуть використовувати цей формат.
«Перш за все, ми вважаємо рішення Microsoft великою честю для себе. Це, сподіваюся, зробить стиснення RAR ще більш популярним і більш доступним для тих користувачів, які не знайомі з WinRAR», — написала вона. «Чи турбуємося ми? Звичайно, тому що ми — маленька компанія, а Microsoft — велика міжнародна багатомільярдна компанія з величезною владою. Ми повинні продовжувати розвивати WinRAR, щоб зробити його ще більш привабливим для користувачів, і ми щойно випустили бета-версію WinRAR 6.22 і наразі працюємо над великим оновленням, яке, сподіваюся, буде готове до кінця року.»
Цілком у дусі WinRAR. Просто продовжуйте розвиватися. Що ж, це працює з 1995 року, тож, можливо, вони протримаються і в наступному столітті.
